СКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скопа́ти. На самій середині косогор [косогір] був рівно скопаний настільки, щоб на йому вмістилась хата з маленькою повіткою (Н.-Лев., II, 1956, 125); На дільниці, скопаній ямками, роблять посадку молоденьких яблуньок (Головко, І, 1957, 448); * Образно. Обличчя скопане віспою, але юнак симпатичний (Епік, Тв., 1958, 581); // у знач. прикм. Мар’янка оглянула скопану грядку (Десняк, Вибр., 1947, 115); Він почув запах скопаної землі, звідки недавно було вигорнуто картоплю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 193; // ско́пано, безос. присудк. сл. Клапоть її наділу знову скопано, заскороджено граблями (Стельмах, II, 1962, 340).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 296.