СКОМПОНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скомпонува́ти. Комісія, про яку дзвонив йому Ратушний, була скомпонована (Рибак, Час.., 1960, 498); Чорні вишивки, геометричні або скомпоновані з гірлянд та букетиків, виконано дуже тонко (Нар. мист.., 1966, 12); Ярош показав на кольорову діаграму, яка приваблювала до себе вдало скомпонованими і дотепно розставленими по полю людськими фігурами і статистичними числами (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 198); Серія його хорів скомпонована скоріше інструментально, ніж вокально, і вимагає тонкого супроводу оркестрального (Іст. укр. музики, 1922, 271); В його [Томаса Мора] «Утопії» є чимало неперетвореного матеріалу, частенько скидається вона на важко скомпонований трактат з розумуваннями схоластичного характеру (Л. Укр., VIII, 1965, 151); Талановитий художник-сатирик В. Литвиненко яскраво виділяється своїми міцно скомпонованими багатофігурними ілюстраціями до повісті І. Франка «Захар Беркут» (Мист., 5, 1956, 11); // скомпоно́вано, безос. присудк. сл. Нарешті листа було скомпоновано (Гончар, II, 1959, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 294.