СКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сколупа́ти. Діл був увесь сколупаний (Н.-Лев., III, 1956, 152); Катран.. зійшов на сколупаний дощами і степовими вітрами перон станції (Мокр., Слід.., 1969, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 293.