СКЛО́ЧНИК, а, ч. Той, хто займається склоками. Квартирний склочник, хуліган, що бешкетує на вулиці, не тільки ображають сусідів, перехожих — вони відбирають у них неповторні хвилини життя (Наука.., 8, 1967, 16); [Дремлюга:] А я склочників не боюсь, хто б вони не були, — даю відсіч на повну силу (Корн., II, 1955, 310).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 285.