СКЛИ́СТИЙ, а, е.

1. Який містить скло (про гірську породу). Крайня склиста модифікація ріоліту [силікатна гірська порода] являє собою чисте темне вулканічне скло і називається обсидіаном (Курс заг. геол., 1947, 65).

2. Схожий на скло, подібний до скла. Склиста поверхня [моря] вгинається довгими смугами (Дн. Чайка, Тв., 1960, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 283.