СКЛЕПІ́НЧАСТИЙ, а, е. Який має форму склепіння; вигнутий півкругом, опуклий. Масивність поздовжніх стін [розкопаного палацу].., застосування східчастих фундаментів.. свідчить про багатоповерховість будівлі й склепінчасте перекриття (Літ. Укр., 12.Х 1965, 2); Сестра Євлалія.. завела їх до монастирської трапезної — довгої вузької кімнати з високою склепінчастою стелею і похмурими голими стінами (Загреб., Шепіт, 1966, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 280.