СКИ́ТКИ, ток, мн., розм., заст. Блукання.

◊ Піти́ у ски́тки — блукати, звичайно жебракуючи. Я спершу так стидилась, як почула, що він у скитки пішов, а то вже й рада: якби що і приніс! (Барв., Опов., 1902, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 267.

Скитки, ків, мн. Скитанія. піти у —. Отправиться скитаться. Він у скитки пішов. Г. Барв. 295.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 134.