СКИТА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто блукає, поневіряється, не маючи постійного місця проживання; блукач.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 267.

Скитальник, ка, м. Скиталецъ. Ум. Скита́льничок. Мій таточку, мій скитальничку! Ви наскитались, ви нагорювались. Мил. 186.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 134.