Про УКРЛІТ.ORG

скидатися

СКИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Раптово, сильно здригатися. Кволим виріс її менший хлопчик, полохливим.. Від пострілу скидається (Панч, В дорозі, 1959, 104); Павлик од несподіванки аж скинувся над книгою (Кол., Терен.., 1959, 188); // тільки док. Раптово занепокоїтися, оживитися; стрепенутися. — Боже мій, боже,— аж скинулась із радощів Явдоха.— Та це ж і молоти на жорнах не доведеться. Завтра вже паляниць напечу… (Донч., III, 1956, 10); — Кінець усьому! — Невже, отаман здався? — скинувся отець Софроній (Речм., Весн. грози, 1961, 57); // тільки док., перен. З’явитися на мить (про думку, почуття і т. ін.); промайнути. Варвара розплющила очі й побачила поруч з собою темний профіль.. — Де я бачила це обличчя? — скинулася в мозку Варвари напружена і чомусь тривожна думка (Перв., Дикий мед, 1963, 87); Скинувся подив о очах; // тільки док. Раптово початися; вибухнути. Скинувся сміх і затих; // Різко зводитися вгору (про брови, повіки і т. ін.). У Надії скинулась ліва брова. Так вона завжди скидається красивою, трохи надламаною дужкою (Баш, Надія, 1960, 20); Посмутилось синє море, Хвилі скинулись, як гори (Перв., Райдуга.., 1960, 146); // з інфін. Запізнившись, поспішно, із запалом братися робити щось; спохвачуватися. Скидався хортів годувати тоді, як на влови їхать (Сл. Гр.); // Відокремившись від чого-небудь, поширюватися. Пожежа скинулася з хати Соколюків, миттю переметнулась на сусідів (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 31).

◊ О́чі скида́ються (ски́нулись) на кого — що — хтось подивився куди-небудь, на когось або щось. Мертва тиша була йому відповіддю. І тільки сотні очей так скинулись на нього, що він зразу обмяк (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 818); Ски́нутися очи́ма — переглянутися, перезирнутися. Як скинулись [з парубком] зблизька очима, так я й додому приїхала з пасками, нічого не тямивши (Барв., Опов.., 1902, 66); Скинулись Гиря й Годований очима. Один одного зрозуміли (М. Куліш, П’єси, 1960, 27).

2. Сплескувати, піднявшись до поверхні води (про рибу). Любив [я], коли скидалась велика риба в озері чи в Десні на захід сонця (Довж., Зач. Десна, 1957, 474); Над човном пролітають вечірні птиці, недалеко важко скинувся сом (Стельмах, І, 1962, 434).

3. розм. Давати гроші для якої-небудь спільної справи, для допомоги комусь (про багатьох). Вісім чоловіка — це буде товариство. Вони скинуться грішми і за ті гроші наймуть Горянського землю (Гр., II, 1963, 320); Ви, дівчата, молодиці, скиньтеся по грошу, Купіть мені шаровари, най дрантя не ношу (Коломийки, 1969, 117); Ми скинулись по п’ятаку, взяли візника і поїхали (Панч, На калин. мості, 1965, 45).

Ски́нутися по сло́ву, заст.— перемовитися. Тут скинулись по слову: Трохим розпитує,.. а Денис мов і говорити з ним не хоче (Кв.-Осн., II, 1956, 402).

4. на кого —— що. Бути схожим на кого-, що-небудь; нагадувати когось, щось. Іван ніс на плечах весла і скидався на рибалку (Коцюб., І, 1955, 385); Увіходить Йоганна.. Обличчя дуже підмальоване, скидається на маску (Л. Укр., III, 1952, 177); Івасик, як дві краплини з води, скидався на свою матір (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 17); Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю й видом на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах (Н.-Лев., І, 1956, 117); // безос. День — не день і на ніч не скидається… (Вас., І, 1959, 230); До половини січня й зовсім не скидалося на зиму — глибока осінь та й тільки (Збан., Курил. о-ви, 1963, 224).

5. ким, чим. Перетворюватися в кого-, що-небудь; обертатися на когось, щось. — Скидайсь ти, Домна, гадюкою. А я, молод, да білим каменем стану! (Чуб., V, 1874, 704); Виходить Хима з бору, а сонце вже сідає. Чує вона в собі нелюдську силу… Скинулась вона ластівкою та й полинула (Вовчок, І, 1955, 53).

6. тільки недок., кого, чого, діал. Цуратися. Своєї мами не скидається [син]… (Стеф., Вибр., 1945, 99).

7. чого, діал. Відмовлятися від чого-небудь. Торгуєш на око, худобина показна, а прийде до ваги, а вона легка, і ти мусиш доплатити, бо купець більше не дасть, а скидатися торгу не хочеш, щоб не розсердити його (Фр., VIII, 1952, 361); Гвардія без доброї коменди [командування] вправлялася більше в пиятиках, ніж у воєнній дисципліні, полковник скинувся коменди, генерал Бем, знеохочений, плюнув на все і виїхав до Відня (Фр., III, 1950, 322).

8. тільки недок. Пас. до скида́ти 1 — 9. Майже 2 мільярди кубометрів стічних вод скидається в різні водойми (Ком. Укр., 8, 1966, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 264.

Скидатися, даюся, єшся, сов. в. ски́нутися, нуся, нешся, гл.

1) Складываться, сложиться (деньгами), сдѣлать складчину. І скинулись по копійці, купили ще й горілки. Чуб. V. 1048.

2) — чим. Обращаться, обратиться во что. Скидайсь ти, Домно, гадюкою, а я білим каменем стану. нар. ск. Підем, сестро, в дуброву, скинемося травою. Чуб. V. 918. А дочка не втерпіла, в рік прилетіла, скинулася сивою зизулькою, у вишневім саду сіла. Мет. 256.

3) — очима. Взглядывать другъ на друга. Він нахилився підіймати, а я й собі…. скинулись близько очима. Г. Барв. 66.

4) — на ко́го. Быть похожимъ, походить на. Він так скидається на когось, та ніяк не згадаю на кого це. Кіев., Под. г.г. Вона на тебе трохи скинулась.

Скидатися, даюся, єшся, гл. Спохватиться, броситься. Скидались шукати, коли ж нема. Черном. Скидався хортів годувати тоді, як на влови їхать. Черном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 133 - 134.

вгору