СКИД, у, ч.

1. геол. Розрив товщі шарів гірських порід і опускання їх. Дислокації, при яких частини верств [порід земної кори] переміщені у вертикальному напрямі, називаються скидами (Курс заг. геол., 1947, 203).

2. гідр. Зливання зайвої (проти розрахованого рівня) води — з водоймищ, каналів тощо; скидання; // Зливання води назад у водоймище. Басейни дозволяють усунути перебої в роботі дощувалок, подавати воду в зрошувальну сітку самопливом, проводити полив без скиду зайвої води назад у став (Хлібороб Укр., 5, 1967, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 262.