СКИ́ГЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ски́глити. Чи скиглення в гаях зачується пташине, Чи в літнім вітерці зашепчуть дерева,..— Про неї, дар небес, що нині укрива Глибінь землі, я сню і мислю (Зеров, Вибр., 1966, 441); — Скигленням ворога не одужаєш! — кричить, озлившись, коваль (Кочура, Зол. грамота, 1960, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 261.