СКЕ́ЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ске́ля. Скачучи то в той бік, то в другий,.. Маруся опинилася нараз на якійсь високій скельці (Хотк., II, 1966, 49); Примостившись біля скельки, самотній чоловічок сидів над кількома вудками (Досв., Вибр., 1959, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 259.