СКА́ТКА, и, ж. Згорнута трубкою і зв’язана на кінцях шинель, яку носять через плече. Брели [шляхом], обливаючись потом, бійці й офіцери із скатками на плечах (Гончар, III, 1959, 16); // ска́ткою, у знач. присл. У вигляді скатки. Я, здивований, оглядаю себе.. І нащо це я скаткою пальто почепив, хіба справді я в далеку дорогу вирядився? (Кол., На фронті.., 1959, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 256.