СКА́РЖЛИ́ВО, присл., рідко. Те саме, що ска́ржно.- А коли стрижка [овець] настає? —— вигукнув Корній.— Поту не менш проллєш, як інший біля домни!..— Та ще й спецодягом нас покривдили,— скаржливо бубонить він до Петра (Гончар, Тронка, 1963, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 254.