СКАРБОШУКА́Ч, а́, ч. Той, хто шукає скарби (у 1 знач.). На початку свого шляху археолог.. здибався із скарбошукачами і дбайливо охороняв від них цінні пам’ятки старовини: кургани і склепи з дорогоцінними фресками та іншими коштовностями (Вітч., 11, 1968, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 254.