СКАНДАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., книжн.

1. Викликати обурення, збентеження, зніяковіння непристойною поведінкою, ганебним учинком і т. ін. Бувайте здорові, та нехай Вас не скандалізують оці дурниці, що я сьогодні понаписувала (Л. Укр., V, 1956, 155); Учитель із Бреславля Вольф не мав більшої насолоди, як підвести цензуру. Він опублікував у провінціальних сілезьких газетах пісню грішника і цим багато скандалізував благочестиві німецькі душі (Тич., III, 1957, 33).

2. Ставити кого-небудь у незручне, неприємне становище; осоромлювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 250.