СКАЛІЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати калікою. Літо За літом минає. Помарніла [мати], скалічіла, Ніхто й не пізнає. Та й кому там пізнавати Каліку убогу (Шевч., І, 1963, 230); [Гаврило:] Тату й мамо, подаруйте Хомі хоч те ягня, що скалічіло (Кроп., IV, 1959, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 247.