СКАЛАТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., рідко. Однокр. до калата́ти. Скалатнув дзвіночок — кінець уроку (Збан., Сеспель, 1961, 200); У Михайлини радісно скалатнуло серце — ну, повертається, нарешті, уперте дівча (Збан., Між.. людьми, 1955, 153); // безос., перех. Дуже схвилювати, приголомшити. — Лікар сказав — смертельна хвороба. Одарку так скалатнуло, що вона справді мало не врізала дуба з переляку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 246.