СКАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.: ◊ Вік (життя́) скалата́ти — весь вік прожити в злиднях; пробідувати. «Чудна ся Мар’я! — думалося їй.. Кинула чоловіка, кинула господарство, щоб у наймах вік свій скалатати!» (Мирний, III, 1954, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 246.