СКАЛАМУТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до скаламутні́ти. Весняний, скаламутнілий Рейн котив по долині різкі повіви гірської свіжості (Загреб., Європа. Захід, 1961, 107); Летів давній далекий спогад і розгортав перед скаламутнілим зором Жеребила картину (Загреб., День.., 1964, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 246.