СКАКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. скака́ти. Коні ступали повільно, розвідники все тривожніше озиралися назад. — Що за знак? — не втримався першим Славик, тугий і розшарілий від скакання (Гончар, III, 1959, 435).
◊ Скака́ння в гре́чку — залицяння до чужих жінок; нешлюбні зв’язки. Більшої вини й не було, здається, в запорожців над оте скакання в гречку (П. Куліш, Вибр., 1969, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 244.