СКАЗИ́ТИ, ска́зить, док., перех.
1. розм. Зробити скаженим (у 1 знач.); // безос. — Ти б, може, Оришко, чого напилася? — спитала Горпина.— І вже! Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило, так і мені. Кахи! кахи! (Мирний, І, 1954, 238).
2. діал. Зіпсувати. Їй чарівниця сказила маржину (Сл. Гр.); // Розбити. Тебе мама породила та сказила склянку, Ти найкраща дівчиниця [дівчина] на всю Русь Карпатську (Коломийки, 1969, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 243.