СКАЗА́ТИСЯ, ска́жеться, док. Бути вимовленим ким-небудь. Що то за гуляння на тім грищі було превеселе! Слово скажеться та й сміхом перехопиться (Вовчок, VI, 1956, 229); — Ну, ну, угамуйсь, — каже Шрам,— хіба ж я тебе не знаю? Мало чого скажеться під гарячу минуту [хвилину]? (П. Куліш, Вибр., 1969, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 243.