Про УКРЛІТ.ORG

скавуління

СКАВУЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. скавулі́ти. Вона зачула в дворі собаче скавуління, вийшла в сіни й гукнула (Чорн., Потік.., 1956, 334); Буйний вітер гуляв одкритими берегами і з свистом і скавулінням налітав на селище, на будиночки (Коцюба, Нові береги, 1959, 54); Чути було тільки тихе скавуління з присінку, там.. сиділа вдова і стогнала чужим, не схожим на людський, голосом (Перв., Невигадане життя, 1958, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 237.

вгору