СИЧА́ВИЙ, а, е. Із сичанням. — Не йди! — не ходи туди! — чийсь сичавий голос пронісся з-за дверей (Мирний, І, 1954, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 209.