СИТА́, и́, ж., заст. Мед, розведений водою, або медовий відвар на воді. Жінки.. кутю у миски накладають та ситою розводять (Кв.-Осн., II, 1956, 92); Робить важке не по мені; А бджілка — діло підходяче [підходяще]; Ти дай сити їй по весні, А вже вона тобі оддяче [оддячить] (Щог., Поезії, 1958, 303).

Медо́ва (ме́дяна́) сита́ — те саме, що сита́. В притворі стояли високі липові кадовби, в яких розводилося медяну ситу (Бурл., О. Вересай, 1959, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 206.

Сита, ти, ж. Растворъ меду, сыта. Будеш його годувати цукром головою, будеш його напувати від меду ситою. Чуб. V. 68.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 123.

сита́ = сити́ця — мед, розведений водою, або медовий відвар на воді; здавна використовується як традиційний безалкогольний напій. Будеш його годувати цукром головою, будеш його шанувати від меду ситою (П. Чубинський); Чим дитину годувать?… Чи кутицею із ситицею?(А. Метлинський); Ти дай сити їй [бджілці] по весні, А вже вона тобі оддяче (Я. Щоголев).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 540.