СИРІ́ТОЧКА, и, ч. і ж. Пестл. до сирі́тка 1. Гребе квочка на сміттячку, Курчаток скликає; Кличе й ненька сиріточку (Г.-Арт., Байки.., 1958, 170); Взяла її — сиріточку — й вернула всім полям, і золотому житечку, і ягідним садам (Тич., II, 1947, 14); * У порівн. Тільки ваша, каже [Солоха], кумасю, хата з краю: ні ви ні до кого, ні до вас ніхто — сидите самі, немов та сиріточка, та ще й без світла!.. (Л. Янов., І, 1959, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 199.