СИРОЇ́Д, а, ч.

1. заст. Людина, що вживає сире м’ясо як їжу.

2. діал. Людоїд. Ти чуєш? Ну, я почав йому белендіти про оті всякі чутки про сироїдів (Козл., Ю. Крук, 1950, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 201.

Сироїд, да, м. Людоѣдъ. Чуб. І. 212.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 123.