СИРОТЛИ́ВІСТЬ, рідко СИРІТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Стан за знач. сиротли́вий, сирітли́вий. Почуття незаслуженої образи й сиротливості обгорнуло його (Панч, І, 1956, 540).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 203.