СИ́РОТИН, а, е. Прикм. до сирота́ 1; належний сироті. Не стій, багачу, на сиротинім дворі (Укр. нар. пісні, 1, 1964,221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 202.