СИРО́КО, невідм., ч. Сильний гарячий вітер у Південній Європі та Передній Азії, що дме із пустель. Північної Африки й Аравії. Біля узбережжя Середземного моря по схилах Атлаських гір розташовані сухі субтропіки з жарким сухим літом і дощовою зимою. Тут нерідко з Сахари дме вітер сироко, сухий і гарячий, який несе багато пилу (Фіз. геогр.., 6, 1957, 131): Сьогодні трохи душно — подув африканський вітер — сироко (Коцюб., III, 1956, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 201.