Сиричуватий, а, е. Недостаточно выдѣланный, изъ недостаточно выдѣланной кожи. Підошва сиричувата. Сиричуваті постоли. КС. 1883. І. 33.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 122.