СИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. сипля́ть; недок.

1. Видавати сиплі звуки. — Мороз, як приском, сипить, а він, бісова душа, шинеля наопашки, простоволосий і босий (Панч, На калин. мості, 1965, 165).

2. Говорити сиплим голосом.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 195.