СИ́ПЛИЙ, а, е. Приглушено-хриплий; в якому чується легке шипіння і присвистування (про голос, звуки чого-небудь). — Я не хочу у лікарню,— сказав [Андрійко] глухим, сиплим голоском, — я не піду з дому (Собко, Звич. життя, 1957, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 195.