СИНЮВА́ТІСТЬ, тості, ж. Абстр. ім. до синюва́тий. Часто.. деревині надають забарвлення грибки. Так, з’являються несправжнє ядро у бука, клена, осики, горіха, а також синюватість, червонуватість тощо (Стол.-буд. справа, 1957, 19);— Дивна людина,— думав про нього Бачура, вдивляючись у його виголене до синюватості обличчя (Чаб., Тече вода.., 1961, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 189.