СИ́НЬО. Присл. до си́ній. Діставши задніми ногами дна бочки, став собі [Лис Микита] так, що все його тіло було затоплене в фарбі, а тілько морда, також синьо помальована, трошечки вистарчала [виглядала] з неї (Фр., IV, 1950, 92); Хвилює на сонці нива, та божа постіль, льон процвітає синьо, сказав би — небо задавилось в озерце (Коцюб., II, 1955, 43); Звів [Андрій] очі на Тетяну, ізнову синьо зацвіли вони у його (Вас., II, 1959, 83); Холоднувата далечінь ще синьо імлилася, але все навколо вже прозорішало, окреслювалось, набирало природних довершених форм (Гончар, III, 1959, 434); * Образно. Простори синьо крає електрички дальній крик (Сос., Щастя.., 1962, 131); // у знач. присудк. сл. Хатина.. у розквітлому городі як у віночку ховається. І зелено, й черевно, і голубо, й біло, й синьо, й рожево коло тої хатки… (Вовчок, І, 1955, 11); Добродушний грім Спросоння заревів,— але над нами Ще ясно й синьо (Рильський, II, 1960, 149); Сніг скрипить — на весь широкий світ! Синьо так! (Тич., II, 1957, 47); В кімнаті Івана Руденка.. синьо і сизо від тютюнового диму (Стельмах, II, 1962, 140); * Образно. На душі, як од світань, тихо, синьо, чисто… (Сос., Щастя.., 1962, 85).
◊ Си́ньо під очи́ма — те саме, ще Синці́ під очи́ма (див. сине́ць1). Якась незлагода вдома, бо під очима у Ліни аж синьо — наче плакала вночі (Гончар, Тронка, 1963, 28).
СИНЬО… Перша частина складних слів, що відповідає слову си́ній, напр.: синьови́дий, синьово́дий, синьогру́дий, синьожи́лий, синьопе́рий і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 191.