СИНХРОНІ́ЧНИЙ, а, е.

1. книжн. Який відбувається, діє паралельно; який виражає синхронізм чого-небудь; одночасний.

Синхроні́чний ме́тод у ви́кладі істо́рії — розгляд подій, що відбувалися в одній державі, у зв’язку з подіями, які одночасно відбувалися в інших державах; Синхроні́чні табли́ці — хронологічні таблиці подій, що відбувалися одночасно.

2. лінгв. Стос. до синхронії (у 2 знач.). Синхронічний опис якої-небудь мови в певний означений момент її розвитку має пояснити її факти на основі аналізу сучасного матеріалу мови (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 270).

Синхроні́чний ме́тод у мовозна́встві — вивчення мови одного періоду як системи співіснуючих мовних елементів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 189.