СИНХРО́ННО, техн., книжн. Присл. до синхро́нний 1, 2. Хоч наша звукоапаратура дозволяє синхронно записувати діалоги водночас зі зйомкою — провадиться наступне тонування людської мови (Мист., 5, 1964, 16); Зняті одночасно плівки демонструються синхронно трьома апаратами (Літ. газ., 14. I 1958, 4); Напружились сталеві канати. Синхронно запрацювали лебідки (Веч. Київ, 19.VIІІ 1961, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 189.