СИНТЕТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який грунтується на синтезі (у 1 знач.), на його застосуванні. Наукова думка повинна бути не тільки синтетичною, а й критичною, і ця критика повинна бути спрямована насамперед на самого себе (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 382); У цьому віці [від 4 до 6 років] у дітей значно ускладнюється як аналітична, так і синтетична діяльність кори великих півкуль (Шк. гігієна, 1954, 52); Павлова ми вправі вважати основоположником синтетичної фізіології (Укр. біох. ж., XXI, 3, 1949, 197).

∆ Синтети́чна геоме́трія — розділ математики, що вивчає властивості фігур суто геометричними методами, у противагу аналітичній геометрії, яка спирається на алгебру й метод координат.

2. книжн. Який з’єднує окремі елементи, частини в єдине ціле. Як жанр синтетичний, що поєднує спів, інструментальну музику, слово, акторську гру й хореографію, опера часто близько змикається із суміжними.. галузями — драматичним театром, літературою, симфонічною музикою й побутовим ліричним романсом (Укр. клас. опера, 1957, 11); Я потрапив у дуже складні умови роботи так званого синтетичного театру, де з однаковим успіхом виставлялись трагедії, драми, водевілі, комедії, оперети і опери (3 глибин душі, 1959, 23); Художній фільм — твір синтетичного мистецтва; // Типізований, узагальнений. Спробу дати синтетичне художнє осмислення подій громадянської війни П. Тичина робить у циклі віршів «Псалом залізу», присвяченому актуальним питанням сучасності (Іст. укр. літ., II, 1956, 356).

3. хім. Стос. до синтезу (у 4 знач.); який здійснює синтез. Виробництво аміаку синтетичним способом виникло близько 40 років тому (Хімія, 7, 1956, 64); Під впливом калію значно підвищуються синтетичні функції рослинних організмів (Допов. АН, 2, 1954, 87); // Одержаний у результаті синтезу; штучний. СРСР — перша країна в світі, де виготовлення синтетичного каучуку здійснено у великому промисловому масштабі (Заг. хімія, 1955, 424); Широкі дослідження в галузі полімерної хімії дали змогу створити нові синтетичні матеріали (Наука.., 2, 1963, 1); // Вигот. із штучних матеріалів. Вона тут же на ношах простелила синтетичну скатертину і почала розкладати їстівне (Мур., Свіже повітря.., 1962, 41); В’язальний цех готував з тієї [капронової] нитки синтетичне шерстяне полотно (Коз., Листи.., 1967, 246).

4. лінгв. В якому граматичні відношення в реченні виражаються формами самих слів. Синтетична форма — форма слова, виражена граматичними показниками в межах самого слова, наприклад закінченням (нога, ноги, ногу і т. п.; ходжу, ходиш, ходить і т. п.) (Сл. лінгв. терм., 1957, 157); Синтетична структура мови.

∆ Синтети́чні мо́ви — мови, в яких зв’язки між повнозначними словами в реченні здійснюються за допомогою зміни форм самих слів (зовнішньої та внутрішньої флексії, наголосу і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 187.