СИНТЕ́ТИК, а, ч.

1. Той, хто має схильність до синтезу (у 1 знач.). Шахматов, як типовий синтетик, завжди намагався за всяку ціну відбудовувати історію мови в великих і малих рисах її розвитку як щось суцільне і точно визначуване (Пит. походж. укр. мови, 1956, 175).

2. Фахівець, який займається синтезом речовин. У загальному підсумку синтез активної молекули білка інсуліну потребував 223 окремих, послідовних етапи .. Заслуга хіміків-синтетиків, які здійснили це епохальне досягнення, грандіозна (Наука.., 8, 1965, 3).

3. хім. Те, що сприяє синтезу (у 4 знач.). Вже тепер перед вченими так гостро постало питання про вишукування нових, досі не використаних синтетиків білка — мікроорганізмів (Знання.., 11, 1967, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 187.