СИНТАКСИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до синтаксису (у 1 знач.). Поділ дієслів на перехідні і неперехідні здійснюється за синтаксичною ознакою: здатністю дієслова поєднуватися з іменниками у формі знахідного відмінка без прийменника (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 331); Логічна, смислова виразність мови найтісніше пов’язана з синтаксичною побудовою речень (Худ. чит., 1955, 96); Синтаксичний зв’язок; Синтаксичні відношення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 186.