СИНОНІМІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до сино́нім. Надійде черга і для словників — тлумачного, етимологічного, синонімічного, історичного і т. ін. (Рильський, III, 1956, 67); Я. Галан глибоко знав і майстерно застосовував синонімічні багатства української мови (Літ. газ., 24.VIІ 1952, 2); // Який є синонімом. Вживання сполучника між синонімічними прикметниками може в поезії стимулюватися вимогами ритму (Мовозн., VII, 1949, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 185.