СИНОНІ́МІКА, н, ж.

1. Сукупність синонімів певної мови. На службу політичної сатири ставить Вишня і українську синоніміку (Рад. літ-во, 11, 1969, 10).

2. Розділ лексикології, який вивчає синоніми.

3. Те саме, що синоні́мі́я. У І. Котляревського дуже широко виявлена лексична синоніміка в різних частинах мови, особливо в дієсловах (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 152); Крім лексичної синоніміки, розрізняють ще граматичну, яка передбачає синонімічність граматичних конструкцій (Сл. лінгв. терм., 1957, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 185.