СИНКОПО́ВАНИЙ, а, е.

1. муз. Побудований на вживанні синкоп, із синкопами. Для них [польських варіантів пісень] характерний .. синкопований ритм, зокрема ритмічна фігура, властива краков’якам, що надає їм танцювального відтінку (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 29); Синкопована мелодія; Синкопована музика.

2. лінгв. Який втратив звук або групу звуків внаслідок синкопи. Синкоповане слово; Синкопована форма.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 184.