СИНИ́ЧЧИН, а, е. Прикм. до сини́ця; належний синиці. За мить він уже був біля синиччиного гніздечка (Збан., Мор. чайка, 1959, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 182.