СИМПАТИ́ЧНО. Присл. до симпати́чний1. Вся його постать, цілий обвід повного, круглуватого лиця, м’які повні губи, ласкавий погляд великих очей, тихий, симпатично м’який голос,— все те виявляло одразу його м’яку вдачу, ласкавість душі (Н.-Лев., І, 1956, 168); Маленький, кругловидий, симпатично кирпатий боєць.. зачервонівся до вух (Гончар, І, 1954, 446); // у знач. присудк. сл. В Косові комусь не дуже сподобалось, а в Яворові дуже, якось там дуже симпатично і мило (Л. Укр., V, 1956, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 176.