СИМВО́ЛІКА, и, ж.

1. Умовне відображення подій, явищ, понять, ідей і т. ін. за допомогою умовних знаків — символів; символічне значення, яке надається чому-небудь. Питання про філософське осмислення ролі символіки в науковому пізнанні виступило на перший план (Ком. Укр., 8, 1967, 78); Рослинний орнамент індійського килима тяжів до живої природи, рослинний орнамент наших народів схиляється до символіки (Вол., Дні.., 1958, 30).

2. збірн. Символи; сукупність символів. Мовна тканина байок Глібова насичена образними висловами і символікою, виробленими в живому мовленні (Курс

іст. укр. літ. мови, І, 1958, 431); Писав я ці етюди під впливом творів Метерлінка, повно було в них символіки, містики, потойбічного… (Донч., VI, 1957, 581); У суботу розпочався складний весільний ритуал, повний старовинних звичаїв, прикмет та символіки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 175.