СИМВОЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Бути символом (у 1 знач.) чого-небудь. Членів одного роду ховали на одному кладовищі, одного поруч з другим, що символізувало продовження родової спільності і в загробному світі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 34); Космічна ракета символізує нову еру, в яку вступило людство — еру освоєння космосу (Рад. Укр., 15.IV 1961, 1); Цілувати батька в руку — стародавній український звичай, що символізує особливу шану й покору батькові (Смолич, Мир.., 1958, 258); Могутня гребля Дніпрогесу символізує лице нашої Радянської України (Цюпа, Україна.., 1960, 97).

2. Зображати за допомогою символів, символу (у 2 знач.). Тичина вводить у переджовтневу українську лірику пейзажі буревісної природи, які символізують соціальний протест (Укр. літ., 10, 1957, 17); В українській народній поетичній творчості.. образи сокола, орла завжди символізували силу, мужність, красу, велич (Нар. тв. та етн., 4, 1964, 43); Поет говорить про дороги, які символізують собою складний життєвий шлях людини (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 175.