СИЛИ́ЩА, і, ж. Збільш. до си́ла 1, 12. [Юрко:] Ах ти, Антею мій, Антею! І як воно міститься в тобі? [Микита:] Що? [Юрко:] Така силища і така неміч! (Мам., Тв., 1962, 200); — Розгулявся наш старий [Дніпро]! Свою силищу таки показав (Коцюба, Нові береги, 1959, 376); Видати, хоч і вояки, а отаку силищу народу побачивши, та й трохи того… (Головко, II, 1957, 348).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 168.