СИЛЕ́ННИЙ, а, е, розм. Дуже сильний (у 1 — 5, 10 знач.). Був собі Лев — король силенний, Такого не було ніде (Гл., Байки.., 1959, 182); У бійців плечі дужі, силенні (Бичко, Вогнище, 1959, 81); Коли над нивою моєю.. дощ силенний упаде, Радію я (Манж., Тв., 1955, 39); — А справді! Яка то була силенна любов у велетнів (Н.-Лев., IV, 1956, 260); — Ну, той же артист! Що ви хочете — басище силенне (Головко, II, 1957, 46); — Набралася річка такої силенної сили, що жодна скеля перед нею не встоїть (Мур., Бук. повість, 1959, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 168.